Без жартів. Довгих 7 років гру оповивав ореол гравецьких надій, а кожен новий шматок інформації чи скріншот зустрічали з невимовним трепетом. Та якщо вдуматися, що у Prey 2 було такого особливого? Відкритий світ, іншопланетний мегаполіс, космічний головоріз — це ж геть не те, за що люди полюбили оригінальну гру. Prey — це мелодрама про індіанця, котрого разом із дамою серця викрали прибульці; це зіткнення з чимось чужим і невідомим; це моторошність, огида, захват. Ну і шутер з інноваціями.

І це чудово, що Prey 2 не дожила до релізу. Замість сумнівного сиквелу Bethesda вирішила подарувати нам чистий аркуш, на якому студія Arkane спільно з Крісом Авеллоном творить нову історію, яка тим не менш залишається вірною оригіналу.

Тішить те, наскільки дебютний трейлер нової Prey цитує соковинки оригінальної гри. Починається усе з мирних епізодів, які не дають жодного уявлення, що за гра нас чекає. А потім стається воно — зіткнення з чимось невідомим, абсолютно чужим для тебе. Тінисті фантоми своєю секундною появою нагадали примарних дітлахів, та й в цілому щось підказує, що химерного чортовиння перезапуск матиме аж ніяк не менше, ніж мали пригоди Домасі Таводі.

Звісно, згадане в попередньому абзаці звучить тиражно, але в цьому була левова частка шарму Prey — банальна зав’язка історії, перші хвилини шутера зі сильним запахом Doom 3… але потім помічаєш, наскільки вона була далекою від “просто шутера”. Стиль, гравітаційно-просторові дивовижі, портали, регулярне тасування драматичних і комічних сцен, спроби незлецьких сюжетних викрутасів під кінець (при тому, що в останній чверті видно сліди ножиць) — Prey зі шкіри пнулася, аби закохати в себе.

Свіжа ітерація космопригоди теж бере типовий старт. Є космічна станція Талос, на яку напали ворожі прибульці Та-дам! І все би нічого, але Кріс Авеллон на посаді головного сценариста — гарантія того, що все не буде так просто. На Талосі відбувалися експерименти з удосконалення людини і показана у відео часова петля та й сама поява чудовиськ нерозривно з ними пов’язана. Рафаель Колантоніо, творчий керівник гри, дав зрозуміти, що і згадані досліди з невідворотної трансформації людського виду, і сама станція приховують чимало таємниць, та і сам Морґан Ю (піддослідний, у шкірі якого ми опинимося) має доволі туманне минуле, котре гравцям відкриється не відразу.

Жертвою стане кожен: вже відомо, що на початку гри можна бути обрати стать персонажа. Суттєвого впливу на історію вид геніталій не матиме — це зроблено радше для того, щоби ще більше ототожнити гравця з персонажем. Недарма ж прізвище піддослідного, Yu, співзвучне з you.

Творчість Авеллона — це звісно козир, але крім наративу Prey потрібен ще й гідний ігролад. Втім, і тут перейматися не варто — студія Arkane має захмарний кредит довіри.  Збірня людей, котрі свого часу працювали над System Shock, Deus Ex, Thief та іншими своєрідними іграми, лайна не зробить. Ну гаразд, принаймні поки що не робила  і сподіваюся, не зробить ніколи. Як і у випадку з Dishonored, розробники не квапляться називати Prey жахастиком чи шутером з елементами виживання, обираючи натомість фірмову фразу immersive sim (хоча ця фраза чудово характеризує і решту згаданих ігор). Себто є персонаж, є відповідне середовище, є цілком зрозумілі завдання, є набір знарядь — а далі ви вже самі вживайтеся в образ, не обмежуйте себе, чиніть що заманеться і що вам дозволяють можливості світу.

Prey також дозволить гравцям різні вольності, адже в арсеналі Морґан(а) будуть не лише зброя, а й певні надлюдські здібності, здобуті в ході експериментів із “вознесіння”. Подробиць наразі невідомо, але зважаючи на круті відчуття, подаровані Dishonored, від Prey слід чекати чогось подібного, хоча творчий підхід обіцяє бути іншим — шутер/жахи/виживастик, не забули?

Arkane вміють створювати світи, котрі поглинають з головою, вміють довіряти гравцям у пізнанні цих світів і вміють неодноразово викликати щире “ВАУ!”. Козирний склад розробників, сміливі творчі рішення та атмосфера, суголоса оригінальній грі — все це викликає сподівання, що новоявлена Prey буде особливою грою. Залишився усього рік з копійками, щоби пересвідчитися.

І так, за можливості зіграйте в оригінальну Prey 2006 року — вона прекрасна.